Коротко:
- Ірина Євгенівна Залізна — власниця групи компаній «Оліяр», одного з найбільших виробників рослинної олії на заході України.
- Народилася в селі Ставчани на Львівщині. Після смерті чоловіка Івана Залізного у 2013 році стала основним бенефіціаром бізнесу.
- Компанія виробляє олію під брендами «Майола», «Соняшна», «Родинна» та «Оліяр», експортує продукцію до десятків країн.
- Має трьох дітей і сестру Любов Євгенівну Денис, яка також залучена до справ.
- Група включає логістику, готельний бізнес і плани з розвитку птахівництва.
- Оборот бізнесу сягає понад 15 мільярдів гривень на рік.
Ірина Євгенівна Залізна — це ім’я, яке в агробізнесі Західної України звучить уже давно. Вона не публічна особа в класичному розумінні, не дає багато інтерв’ю і рідко з’являється на сторінках глянцевих видань. Проте її компанія «Оліяр» щодня стоїть на полицях магазинів під знайомими назвами, а продукція йде за кордон. Після 2013 року, коли пішов із життя засновник бізнесу, саме вона взяла на себе відповідальність і продовжила справу.
Сьогодні група компаній під її контролем — це не просто завод у Ставчанах. Це ціла вертикаль: від переробки насіння до логістики, торгівлі й навіть готельного напрямку. Якщо ви купували олію «Майола» чи «Соняшна», то з високою ймовірністю користувалися продуктом саме цього підприємства. Історія Ірини Залізної — типовий приклад того, як сімейний бізнес в Україні проходить через втрати, кризи і продовжує рости.
Хто така Ірина Залізна і звідки почався шлях
Ірина Євгенівна народилася в селі Ставчани на Львівщині. Саме тут пізніше з’явилися основні виробничі потужності компанії. Достеменної публічної інформації про ранні роки життя мало — вона ніколи не була медійною персоною. Відомо, що до 2009 року вона вже мала власний досвід у бізнесі: володіла салоном краси «Бельфам», який згодом перейменували на «Лілея-К».
Головний поворот стався після смерті чоловіка. Іван Іванович Залізний заснував бізнес ще в середині 1990-х. Спочатку він возив нефасовану соняшникову олію зі сходу України і продавав її на розлив на ринках Львова, Івано-Франківська, Тернополя та Закарпаття. У 1998 році в Ставчанах з’явився невеликий цех очищення. У 2001–2003 роках вже працювало приватне підприємство «Оліяр», яке почало фасувати рафіновану олію під торговою маркою «Майола».
Іван Залізний помер 28 серпня 2013 року після тривалої хвороби. На той момент Forbes оцінював його статки приблизно в 78 мільйонів доларів. Бізнес перейшов до дружини. З того часу Ірина Євгенівна стала основним бенефіціаром групи. Сестра Любов Євгенівна Денис також фігурує серед співвласників окремих напрямків.
У практиці таких переходів часто буває, що родина або дробить активи, або продає їх. Тут сталося інакше. Компанія не зупинилася, а навпаки — нарощувала потужності.
Група компаній «Оліяр»: що входить і як працює
Основне підприємство — ПП «Оліяр». Виробничі потужності розташовані в селі Ставчани Львівського району, приблизно за 80–100 кілометрів від кордону з Польщею. Офіс — у Львові. Компанія спеціалізується на переробці насіння соняшнику, ріпаку, сої. Потужності екстракції сягають тисяч тонн на добу залежно від культури.
Бренди, під якими продається продукція:
- «Майола» — найбільш відома торгова марка рафінованої та нерафінованої олії;
- «Соняшна»;
- «Родинна»;
- «Оліяр».
Олія «Майола» неодноразово отримувала відзнаки якості. Компанія має сертифікати безпечності харчових продуктів, зокрема FSSC 22000. Більшість продукції йде на експорт — до країн Євросоюзу, Близького Сходу, Канади, США, Китаю, Африки. У різні роки експорт охоплював від 35 до 52 країн.
Окрім основного виробництва, до групи входять:
- ТОВ «Транс-Сервіс-1» — вантажні перевезення;
- Торговий дім «Майола» — оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, оліями (заснований у 2017 році, Ірина Залізна — директор);
- «Гута Резорт» і пов’язані компанії — готельний напрямок (з 2021 року);
- фермерське господарство «Оброшино»;
- інші активи, включно з елеваторними потужностями.
Елеваторний комплекс біля Пустомитів уже має місткість близько 180 тисяч кубометрів і продовжує розширюватися. Власна залізнична гілка і близькість до кордону дають логістичну перевагу.
За даними відкритих джерел, виторг ПП «Оліяр» у 2024 році становив близько 9,3 мільярда гривень, прибуток — близько 0,6 мільярда. У першому півріччі 2025 року виторг уже перевищив 6 мільярдів. Загальний оборот групи оцінюють понад 15 мільярдів гривень на рік. Кількість працівників на основному підприємстві — кількасот осіб.
Як розвивався бізнес після 2013 року
Після смерті засновника компанія не зупинилася. У 2020 році запустили другий завод рафінації, загальна потужність ліній рафінації зросла до 800 тонн на добу. Будували нові черги елеватора. Купували земельні ділянки біля виробництва. У 2024–2025 роках компанія активно брала участь у земельних аукціонах на Львівщині.
Окремий напрямок — плани з птахівництва. ПП «Оліяр» оголосило про намір побудувати другу птахофабрику на території Щирецької громади. Проєктна потужність — сотні мільйонів яєць на рік. Це логічне продовження: компанія вже працює з кормовими продуктами (шрот, макуха), тож вертикальна інтеграція виглядає природно.
У 2025 році Ірина Залізна придбала будівлю колишнього візового центру у Львові на вулиці Джерельній. Це показує, що інтереси виходять за межі чистого агробізнесу.
За спостереженнями, сімейні компанії такого масштабу часто стикаються з двома викликами: зберегти контроль і не втратити операційну ефективність. Тут, судячи з цифр виторгу і прибутку, обидва завдання вирішуються.
Сім’я і особисте
Ірина Євгенівна має трьох дітей — Катерину, Івана та Юрія. Сестра Любов Євгенівна Денис фігурує як співвласниця частини активів. Публічної інформації про дітей у бізнесі майже немає. Сама Ірина Залізна тримає низький профіль. У реєстрах вона фігурує як бенефіціар і засновник низки юридичних осіб, але рідко як публічний спікер.
Це типова стратегія для багатьох українських власників середнього і великого бізнесу в агросекторі: максимум уваги на операційну діяльність, мінімум — на медійність. Особливо після 2022 року, коли питання безпеки стали ще гострішими.
Місце компанії на ринку
«Оліяр» — найбільший виробник олії на заході України і стабільно входить до п’ятірки-десятки загальноукраїнських гравців за обсягами рафінованої соняшникової олії. Конкурує з великими східними і південними холдингами, але має свою нішу завдяки близькості до європейського ринку і власним логістичним можливостям.
Порівняно з деякими іншими виробниками компанія має сильну позицію в експорті ріпакової олії — вона була одним із небагатьох підприємств, які займалися її рафінуванням. Безвідходність виробництва (олія + шрот + лушпиння) теж додає ефективності.
У таблиці нижче — орієнтовне порівняння ключових параметрів (за відкритими даними різних років):
| Параметр | «Оліяр» | Типовий середній гравець |
|---|---|---|
| Основний регіон | Захід України | Центр / Схід / Південь |
| Ключові бренди | Майола, Соняшна, Родинна | Різні національні |
| Експорт | До 50+ країн | Переважно ЄС і Туреччина |
| Додаткові активи | Логістика, елеватори, готелі, плани птахівництва | Часто тільки переробка |
| Форма власності | Сімейна, один основний бенефіціар | Холдинги або групи інвесторів |
Цифри змінюються щорічно, але загальна картина зберігається.
Що варто знати про поточний стан бізнесу
Компанія працює на загальній системі оподаткування, має значний статутний капітал (понад 1,4 мільярда гривень у ПП «Оліяр»). Директор основного підприємства — Ірина Романівна Подоба. Сама Ірина Залізна залишається кінцевим бенефіціаром.
Під час війни бізнес, як і весь агросектор, стикався з логістичними проблемами, здорожчанням енергоносіїв і коливаннями цін на сировину. Проте близькість до західного кордону давала певну перевагу порівняно з підприємствами, які залежали від портів.
У практиці я помічав, що саме сімейні компанії середнього розміру часто виявляються більш стійкими в кризу, ніж великі публічні холдинги. Менше бюрократії, швидші рішення, особиста відповідальність власника. «Оліяр» виглядає саме таким прикладом.
Перспективи і відкриті питання
Серед найближчих планів компанії — подальше розширення елеваторних потужностей, розвиток птахівництва і, ймовірно, посилення позицій у переробці. Готельний напрямок «Гута Резорт» поки виглядає як диверсифікація, а не основний бізнес.
Публічної інформації про можливу передачу управління наступному поколінню немає. Це класичне питання для сімейних компаній такого масштабу. Поки що контроль залишається в руках Ірини Євгенівни.
Якщо дивитися ширше, історія «Оліяр» показує, як із дрібної торгівлі олією на розлив можна за 20–25 років побудувати вертикально інтегроване підприємство з мільярдними оборотами. І як після втрати засновника бізнес може не просто вижити, а продовжити зростання під управлінням дружини.
Для тих, хто цікавиться українським агробізнесом, ця історія варта уваги саме через свою «тихість». Без гучних заяв, без публічних скандалів, без постійної присутності в медіа. Просто робота, виробництво, експорт і збереження сімейного контролю. Ірина Залізна робить саме це вже більше десяти років.
Якщо ви стежите за ринком рослинних олій або шукаєте приклади стійких сімейних компаній на заході України — «Оліяр» і його власниця залишаються одним із найпоказовіших кейсів. Продукція компанії продовжує з’являтися і на внутрішньому ринку, і за кордоном. А сам бізнес — розвиватися.
Leave a Reply