Коротко:
- Колишній командир батальйону міліції особливого призначення «Беркут» у Львівській області часів Революції Гідності.
- Обвинувачений у кількох кримінальних провадженнях щодо подій 18 лютого 2014 року на Інститутській і прилеглих вулицях Києва.
- Мав російські паспорти з 2002–2003 років, служив у російській міліції до переїзду в Україну, позбавлений українського громадянства у 2023 році.
- Є військовослужбовцем запасу РФ зі званням лейтенанта юстиції, отримував пенсійне забезпечення з Росії.
- У 2024 році виходив з-під варти під заставу, станом на 2025–2026 роки частина справ триває, одна була закрита через строки давності.
- Працював у структурах, пов’язаних з «Метінвестом», мав бронювання від мобілізації.
Ростислав Ярославович Пацеляк — ім’я, яке періодично спливає в новинах про справи Майдану. Не тому, що воно гучне саме по собі, а через те, що за ним тягнеться цілий клубок фактів: від служби в російських органах внутрішніх справ до командування львівським «Беркутом» у найкривавіші дні Революції Гідності. Люди шукають інформацію про нього, бо хочуть зрозуміти, хто саме стояв за розгоном 18 лютого 2014-го і чому процес тягнеться роками.
Це не просто біографія колишнього силовика. Це історія про те, як людина з подвійним громадянством опинилася на ключовій посаді в українській міліції, як її підрозділ діяв у центрі Києва і як система правосуддя досі намагається розплутати ці епізоди. Факти нижче зібрані з відкритих судових матеріалів і розслідувань українських медіа.
Біографія і шлях до «Беркуту»
Ростислав Пацеляк народився на початку 1980-х. У 1998–2000 роках навчався в Далекосхідному юридичному інституті МВС Росії. Після цього, у 2000–2003 роках, проходив службу на різних посадах в управлінні внутрішніх справ Хабаровського краю. Тобто починав кар’єру саме в російській системі.
У 2002 році він отримав внутрішній паспорт громадянина РФ (обмін паспорта СРСР), а на початку 2003-го — закордонний. У вересні того ж 2003 року Пацеляк уже був в Україні: йому надали українське громадянство і зарахували на службу до органів внутрішніх справ. Практично одразу після приїзду.
Далі — служба в українській міліції. До 2014 року він доріс до командира батальйону міліції особливого призначення «Беркут» у Львівській області. Підполковник. Саме під його командуванням львівський підрозділ опинився в Києві у лютому 2014-го.
Після Майдану Пацеляк не зник. Працював, зокрема, у структурах, пов’язаних з «Метінвестом» (фахівець з безпеки). Мав бронювання від мобілізації. За даними розслідувань, кілька разів виїжджав до Росії після 2014 року. Діти проживають у Фінляндії. Сам зареєстрований у Новояворівську на Львівщині.
Російське громадянство і позбавлення українського
Один з найгучніших епізодів — громадянство. Пацеляк понад двадцять років мав чинні російські паспорти і не відмовлявся від них. Він залишався військовослужбовцем запасу РФ зі спеціальним званням лейтенанта юстиції. У судах озвучували, що він отримував грошове забезпечення (пенсію) з Росії.
12 вересня 2023 року Державна міграційна служба України позбавила його українського громадянства. Підстава — приховування факту іноземного громадянства при отриманні українського. Це не політична заява, а рішення на основі закону про громадянство.
У практиці подібні випадки трапляються нечасто, але коли вони спливають у резонансних справах, суспільна реакція завжди різка. Бо людина з таким багажем командувала спецпідрозділом у критичний момент історії країни.
Що сталося 18 лютого 2014 року
18 лютого 2014-го стало одним з найкривавіших днів Революції Гідності. На Інститутській, Кріпосному провулку та прилеглих вулицях Києва відбулися жорсткі сутички. Львівський «Беркут» під командуванням Пацеляка брав у них участь разом з іншими підрозділами.
За версією слідства, підрозділ застосовував фізичну силу, спецзасоби (у тому числі світло-шумові гранати російського виробництва), помпові рушниці, споряджені патронами зі свинцевою картеччю. Результат — загиблі і десятки поранених різного ступеня тяжкості. У різних провадженнях фігурують різні цифри: від трьох загиблих у конкретному епізоді до загальних підрахунків понад десятка жертв і понад сотні поранених у ширшому контексті того дня.
Пацеляку інкримінують перевищення службових повноважень, перешкоджання мирним зібранням і журналістській діяльності, організацію терористичного акту, умисні вбивства та замахи на вбивство, спричинення тяжких тілесних ушкоджень. Є окремий епізод про привласнення вогнепальної зброї (помпових рушниць «Форт-500»), щоб приховати факт її використання.
Важливо: це саме обвинувачення. Вироку по основних епізодах на момент підготовки матеріалу немає. Справи розкидані по різних судах і мають різну долю.
Судові справи: довга історія без фіналу
Перше провадження щодо Пацеляка почали розглядати ще у 2016 році в Святошинському районному суді Києва. Суддя Анатолій Ясельський вів його майже вісім років. У лютому 2024-го справу закрили через закінчення строків давності. Це рішення викликало хвилю критики. Вища рада правосуддя згодом відсторонила суддю і застосувала дисциплінарне стягнення. Пізніше Верховний Суд залишив це рішення в силі.
Паралельно існували й існують інші провадження. У 2023 році ДБР оголосило нові підозри — з епізодами вбивств і теракту. Пацеляка брали під варту, відпускали під домашній арешт, знову арештовували. У 2024 році він двічі виходив з СІЗО під заставу (близько 1–1,2 млн грн). Одну заставу вносила теща, іншу — працівник «Метінвесту» Сергій Красулін (уродженець Донецька).
Умови застави стандартні для таких справ: не залишати Новояворівськ без дозволу, здати закордонні документи, з’являтися за викликом, іноді — електронний браслет. Прокуратура неодноразово оскаржувала м’які запобіжні заходи, але суди залишали їх.
Станом на 2025–2026 роки частина справ передана до суду, одна була в процесі закриття через строки, інші тривають. Є епізоди, де санкція передбачає довічне ув’язнення (умисне вбивство). Слідство також згадує спільників з інших підрозділів «Беркуту».
| Період | Ключова подія | Статус |
|---|---|---|
| 2015–2016 | Перші арешти і початок судового розгляду | Справа в Святошинському суді |
| 2023 | Позбавлення громадянства, нові підозри, арешт | Кілька проваджень |
| 2024 | Закриття однієї справи за строками, вихід під заставу | Застава, обмеження пересування |
| 2025–2026 | Дисциплінарна відповідальність судді, продовження інших справ | Частина епізодів у суді |
Після таблиці варто додати: такі таблиці допомагають не загубитися в хронології. Справи Майдану взагалі відомі своєю затяжністю — свідки, експертизи, зміна суддів, воєнний стан.
Зв’язки з «Метінвестом» і бронювання
Окремий нюанс — робота після Майдану. Пацеляк працював у компанії, пов’язаній з «Метінвестом» Ріната Ахметова, на посаді фахівця з безпеки. Саме через подання цієї структури його забронювали від мобілізації у 2022 році. У судах це фігурувало як факт. Працівник «Метінвесту» згодом вносив заставу.
Чи означає це щось більше — питання до слідства і журналістських розслідувань. Але сам факт бронювання людини з російським паспортом і обвинуваченнями у справах Майдану викликав закономірні питання в суспільстві.
Що відомо про поточний статус
Станом на останні відкриті дані Пацеляк проживає в Новояворівську під обмеженнями. Не є громадянином України. Залишається фігурантом кількох кримінальних проваджень. Одна справа вже закрита через строки давності (з усіма наслідками для судді), інші рухаються повільно.
У судах озвучували, що він змінював місця проживання, заявляв про бажання бути ближче до дітей у Фінляндії. Доходи за останні роки були мінімальними. Усе це — з матеріалів судових засідань, які висвітлювали українські медіа, зокрема Watchers Media і Суспільне.
За спостереженнями, подібні справи часто стають маркером стану системи правосуддя. Коли процес тягнеться вісім років і закривається через строки, довіра падає. Коли фігурант з іноземним паспортом і військовим званням іншої країни вільно пересувається — питань ще більше.
Чому ця історія важлива зараз
Справи Майдану — не про минуле. Вони про те, чи здатна держава довести до кінця розслідування злочинів проти мирних протестувальників. Пацеляк — один з багатьох фігурантів, але його біографія особливо контрастна: служба в Росії, швидкий перехід в українську міліцію, командування підрозділом у критичний день, російські паспорти, пенсія з РФ, бронювання через велику компанію.
Чи буде вирок — залежить від судів. Чи зміниться запобіжний захід — від прокуратури і нових обставин. Поки що історія залишається відкритою.
Якщо ви стежите за справами Майдану або просто хочете розуміти, хто стоїть за конкретними епізодами 2014 року, варто періодично перевіряти рішення судів і матеріали ДБР. Факти накопичуються повільно, але вони є. І саме факти, а не емоції, мають вирішувати долю таких справ.
Leave a Reply