Ракета Х-101 — стратегічна крилата ракета повітряного базування російського виробництва, яку НАТО позначає як AS-23A Kodiak. Її запускають зі стратегічних бомбардувальників Ту-95МС і Ту-160 далеко за межами зони української ППО, після чого вона годинами летить низько над рельєфом до заздалегідь заданої цілі. Відкриті оцінки дальності розходяться: заявлені російські цифри сягають 4500–5500 км, тоді як бойові конфігурації, які фіксують в Україні, частіше оцінюють у межах приблизно 2500 км, а після збільшення бойової частини — ще менше.
Корпус довжиною близько 7,45 м, стартова маса 2200–2400 кг, турбовентиляторний двигун ТРДД-50А і комбіноване наведення — інерціальне, супутникове та оптико-електронне — роблять цю зброю інструментом дальнього удару, а не «гіперзвуковою сенсацією», як її іноді помилково називають. З 2022 року виріб неодноразово модернізували: з’явилися тандемні бойові частини масою близько 800 кг, касетні варіанти, теплові пастки та бортові засоби радіоелектронного захисту.
Для читача в Україні головне не рекламний паспорт, а бойова логіка: носій лишається в глибокому тилу, ракета летить довго, маневрує і намагається проскочити щілини в ППО. Нижче — перевірені характеристики, суперечливі цифри дальності, історія модернізацій і те, що реально відомо про застосування станом на 2026 рік.
Що таке ракета Х-101 і як вона з’явилася
Х-101 належить до класу крилатих ракет «повітря–земля» великої дальності. Її розробило конструкторське бюро «Радуга» як наступницю сімейства Х-55: корпус зробили менш круглим і більш «несучим», двигун сховали в обводи, а наголос поставили на зниженні радіолокаційної помітності. Роботи стартували ще наприкінці 1980-х, повноцінна розробка відновилася в середині 1990-х, перший політ прототипу відбувся 1998 року, а на озброєння виріб прийняли близько 2012–2013 років.
Ядерний близнюк цієї ракети називається Х-102 і, за відкритими оцінками, може нести термоядерний заряд потужністю близько 250 кт, у частині джерел згадують і більші значення. Конвенційна Х-101 у базовому вигляді несла бойову частину масою приблизно 400–480 кг: осколково-фугасну, проникаючу або касетну. Перше бойове застосування зафіксували 17 листопада 2015 року в Сирії; з 2022-го саме ця ракета стала одним із головних інструментів масованих ударів по енергетиці, логістиці та містах України.
Кодове позначення НАТО — AS-23A «Kodiak». У російській номенклатурі фігурують також заводські індекси на кшталт «виріб 504» і модифікації з літерами, які позначають нові блоки захисту й наведення. Важливо розрізняти паспортну «стратегічну» ракету з максимальною заявленою дальністю і ту бойову версію, яку реально запускають по українських цілях: друга часто важча в бойовій частині і коротша за запасом ходу.
У публічній дискусії Х-101 інколи плутають із морським «Калібром» або зі старішою Х-555. Спільне в них лише загальне призначення — крилатий удар із дозвуковою швидкістю. Відмінності в носіях, стелс-обводах, запас палива й схема наведення суттєві, і саме вони пояснюють, чому цю ракету запускають із Каспію чи з глибини російської території, а не з прифронтової смуги.
Конструкція, двигун і профіль польоту
Зовні ракета Х-101 нагадує витягнутий плоский сигарний корпус із складним крилом розмахом близько 3 м. Довжина — 7,45 м, діаметр фюзеляжу — близько 742 мм. Стартова маса більшості відкритих оцінок лежить у діапазоні 2200–2400 кг, з яких на пальне в базовій версії припадало орієнтовно 1250 кг. Як паливо згадують високощільну суміш на основі дециліну, що дає тривалий моторесурс у польоті.
Силова установка — малогабаритний турбовентилятор ТРДД-50А з тягою близько 450 кгс. Крейсерська швидкість становить приблизно 190–200 м/с, тобто 680–720 км/год; максимальна на кінцевій ділянці або при маневрі — до 250–270 м/с, близько 900–970 км/год. Це дозвук, а не гіперзвук. Ракета скидається з носія вже на швидкості літака, крило розкривається, двигун запускається, і далі вона сама тримає заданий маршрут.
Профіль польоту змінний. На марші виріб може підніматися на кілька кілометрів, а біля землі опускатися до 30–70 м, повторюючи складки рельєфу. Саме цей «гребінь над деревами» разом із покриттям, що зменшує ефективну площу розсіювання, ускладнює раннє виявлення. За відкритими оцінками, ЕПР може становити близько 0,01 м², хоча в реальних умовах цифра залежить від ракурсу, частоти радара і стану покриття.
Політ може тривати багато годин. Для ударів по Україні типові пуски з району Каспійського моря дають час польоту, який українські джерела оцінюють навіть у межах близько 12 годин залежно від маршруту. Це водночас слабкість і сила: ППО отримує вікно на підготовку, але ракета встигає змінювати курс, висоту й працювати в одній хвилі з дронами та іншими ракетами.
Дальність, швидкість і точність: що відомо насправді
Найбільше суперечок викликає дальність. Російські та частину енциклопедичних джерел називають до 5500 км. Центр стратегічних і міжнародних досліджень (домен missilethreat.csis.org) тривалий час оцінював робочий діапазон у 2500–2800 км. Українське Міноборони для базової бойової конфігурації початку повномасштабного вторгнення також говорило про близько 2500 км — із запасом, якого вистачає на будь-яку точку України.
Різниця не обов’язково означає фальсифікацію однієї зі сторін. Дальність крилатої ракети залежить від маси бойової частини, висоти й звивистості маршруту, зустрічного вітру та того, скільки палива відібрали під додаткову боєголовку. Після появи тандемної схеми українські аналітики оцінювали скорочення ходу орієнтовно до 2250 км. Для ударів по Україні цього все одно більш ніж досить, бо носій і так не заходить у зону більшості наземних ЗРК.
Точність у паспортних випробуваннях описували як кругове імовірне відхилення близько 7 м на максимальній дальності, у ширших оцінках фігурує діапазон 6–20 м. На кінцевій ділянці заявлене оптичне або телевізійне уточнення цілі. У щільній міській забудові, де багато схожих контурів дахів і вулиць, ця система працює гірше, ніж на ізольованому промисловому об’єкті з унікальним силуетом.
Заявлені «5500 км і сім метрів у ціль» варто читати як верхню межу випробувального режиму, а не як гарантію кожного бойового пуску. Реальна ефективність залежить від модифікації, маршруту, перешкод супутниковій навігації та того, чи встигла ППО зірвати кінцеве наведення.
Швидкість лишається дозвуковою навіть на «максимумі». Це принципово для розуміння перехоплення: Х-101 ближча за динамікою до великого крилатого снаряда, ніж до балістичної ракети. Її б’ють зенітні комплекси середньої й великої дальності, винищувачі та, за сприятливих умов, навіть менш далекобійні системи, якщо ракета вже зайшла в зону ураження і не встигла притиснутися до рельєфу.
Бойова частина та модернізації 2022–2026 років
Базова конвенційна бойова частина важила близько 400–480 кг. Це осколково-фугасний або проникаючий заряд, розрахований на будівлі, склади, енергооб’єкти. Паралельно існував касетний варіант. Ядерна Х-102 у бойових діях не застосовувалася; усі зафіксовані удари по Україні стосуються звичайного спорядження.
Перша велика воєнна модернізація — тандемна схема. Частину об’єму паливного бака віддали під другий бойовий модуль. Сумарна маса двох частин у відкритих оцінках українського Міноборони сягає близько 800 кг, у журналістських матеріалах інколи фігурує і верхня межа до 960 кг. Дальність при цьому падає, зате зростає фугасний і осколковий ефект у разі прориву ППО.
Другий напрям — касетні суббоєприпаси, зокрема з запалювальними елементами. У 2026 році українські офіційні повідомлення описували сталеві елементи з цирконієвими вставками, які після підриву провокують стійке горіння. В осколково-фугасних блоках згадують пластизольну вибухову речовину, яку оцінюють як помітно потужнішу за класичний гексоген. Окремо фіксували можливість підриву одного з блоків на висоті 100–200 м над ціллю.
Третій і четвертий етапи стосувалися виживання в зоні ППО. З 2023–2024 років на корпусі з’явилися касети теплових пасток і диполів. Пізніше встановили бортовий комплекс радіоелектронного захисту, який в українських матеріалах пов’язують із індексом на кшталт СП-504 / «виріб 504АП»: антени зверху й знизу фюзеляжу, імітація хибних радіолокаційних цілей, ускладнення роботи ракет з інфрачервоним наведенням. Це не робить ракету невразливою, але змушує витрачати більше дорогих перехоплювачів на одну ціль.
Система наведення і малопомітність
Маршрут закладається перед пуском. У польоті працює інерціальна навігація на лазерних гіроскопах, яку періодично підправляє супутникова система. Додатково використовують звірку рельєфу з цифровими картами та оптико-електронну кореляцію на кінцевій ділянці. У модифікаціях фігурує оптична система на кшталт «Отблеск-У», яка порівнює картинку місцевості з еталонами.
Така зв’язка теоретично дозволяє уточнювати курс і навіть змінювати ціль після старту, якщо є канал корекції. На практиці міська «каша» орієнтирів, дим, пошкоджені квартали й засоби радіоелектронної боротьби знижують якість оптичного фіналу. Саме тому удари по великих містах часто виглядають менш «снайперськими», ніж удари по окремому цеху чи підстанції в полі.
Малопомітність складається з кількох шарів: форма корпусу, радіопоглинальне покриття, низький профіль польоту, мінімізація виступаючих деталей. Двигун схований краще, ніж у старих Х-55, де гондола була помітнішою. Водночас повністю «невидимою» крилата ракета не буває: її ловлять оглядові радари на марші, пасивні засоби, винищувачі з сучасними радарами і мережа оповіщення, яка бачить не одну точку, а цілу хвилю.
У нашій практиці розбору відкритих зведень ПС ЗСУ добре видно інший ефект стелсу: не «нульова помітність», а запізніле взяття на супровід. Ракета вже глибоко в повітряному просторі, коли чергові сили встигають видати цілевказання. Тому ефективність проти Х-101 тримається не на одному комплексі, а на ешелонованій мережі — від дальнього радіолокаційного поля до останньої ракети в міській зоні.
Літаки-носії та схема запуску
Головні носії — стратегічні ракетоносці Ту-95МС і Ту-160. Модернізований Ту-95МС/МСМ несе до восьми Х-101 на зовнішніх пілонах під крилом. Ту-160 розміщує до дванадцяти ракет у двох внутрішніх барабанних установках. Саме внутрішня підвіска «Білого лебедя» краще пасує до ідеї малопомітності носія, тоді як «Ведмідь» несе зброю відкрито.
Типовий бойовий сценарій проти України: зліт з аеродромів на кшталт Енгельса, Оленьї чи інших баз далекої авіації, вихід у район пуску над Каспієм або над російською територією, серійний пуск і негайне повернення. Літак не перетинає лінію зіткнення. Ракети після відділення самостійно розходяться різними маршрутами, інколи заходячи з несподіваних азимутів разом із «шахедами».
У відкритих матеріалах інколи згадують спроби інтеграції подібних ракет із тактичною авіацією, зокрема із Су-34, або появу споріднених виробів із більшим навантаженням і коротшим плечем польоту. Станом на 2026 рік масовим перевіреним носієм Х-101 лишається саме стратегічна авіація. Кожен справний Ту-95МС чи Ту-160 — дефіцитний ресурс: літаки старі, парк обмежений, а втрати й технічне зношення накопичуються.
Для ППО це означає два різних завдання. Перше — збивати вже запущені ракети над власною територією. Друге — ускладнювати саме базування й виліт носіїв: розвідка аеродромів, удари по інфраструктурі далекої авіації, політичний тиск на можливість ремонту й постачання комплектуючих. Без носія навіть найкраща крилата ракета лишається на стелажі.
Бойове застосування проти України
З лютого 2022 року Х-101 стала одним із символів нічних комбінованих ударів. Її застосовують не поодинці, а пакетами: разом із Х-555, «Калібрами», балістичними «Іскандерами», зенітними ракетами в ударному режимі та сотнями ударних дронів. Мета такої суміші — перевантажити канали цілевказання і змусити дорогі ЗРК стріляти по дешевших цілях, поки крилата ракета шукає щілину.
Серед цілей — енергосистема, залізничні вузли, оборонні підприємства, склади, інколи житлові квартали внаслідок промаху, рикошету уламків або свідомого удару по цивільній інфраструктурі. Трагічно відомим став удар 8 липня 2024 року по території дитячої лікарні «Охматдит» у Києві: українські слідчі ідентифікували саме Х-101. У листопаді 2025-го окремі джерела фіксували важкі наслідки влучання в житловий будинок у Тернополі.
Аналіз серійних номерів на уламках неодноразово показував: у справу йдуть ракети, зібрані за тижні до пуску. Це означає роботу «з коліс», без великого складського зазору. У червні 2026 року українські військові дослідники оцінювали темп виробництва Х-101 у 40–50 одиниць на місяць при цілодобовому режимі заводів. Контрактні плани попередніх років сягали сотень виробів на рік.
Окремий епізод 30 липня 2026 року: під час масованого удару одна Х-101 перетнула український повітряний простір і впала в полі на території Польщі, приблизно за 95 км від кордону. Польська авіація піднімала винищувач. Випадок показав, наскільки звивистим і «сліпим» може бути кінцевий відрізок польоту, коли наведення збивається або маршрут виходить за закладену логіку.
Як українська ППО працює проти Х-101
Збивати дозвукову крилату ракету простіше, ніж балістичну, але важче, ніж повільний дрон. Х-101 летить низько, маневрує, відстрілює пастки й намагається загубитися в складках місцевості. Найкращі результати дають ешелоновані системи: дальнє виявлення, винищувальна авіація, NASAMS, IRIS-T, Patriot та інші комплекси, зведені в єдину картину повітряної обстановки.
У відкритих оцінках 2026 року українська сторона повідомляла про високий відсоток перехоплення крилатих ракет у окремі періоди — зокрема цифри порядку 88% для групи Х-101 / Х-55 / Х-555 на початку року. Це не «вічний коефіцієнт», а зріз конкретних тижнів: він падає, коли хвиля занадто густа, ракети заходять з кількох напрямків, а боєкомплект дорогих перехоплювачів обмежений.
Слабке місце нападника — час. Багато годин польоту дають можливість підняти чергові сили, розігнати людей в укриття, увімкнути РЕБ і перекинути мобільні групи. Слабке місце захисту — вартість ракети-перехоплювача порівняно з темпом ворожого виробництва і той факт, що частина Х-101 тепер несе важчу бойову частину. Навіть збита ракета залишає уламки й ризик падіння на житлові квартали.
Пасивний захист лишається таким самим важливим, як активний. Укриття, відключення критичного обладнання на час тривоги, резервування енерговузлів, маскування важливих об’єктів і dispersія виробництв зменшують ціну кожного прориву. Ракета, яка «пройшла», має влучити в щось, без чого система не встане. Якщо вузол зарезервований — удар болить, але не валить мережу цілком.
| Параметр | Базова Х-101 | Модернізована бойова версія | Х-102 (ядерна) |
|---|---|---|---|
| Бойова частина | близько 400–480 кг, моноблок | тандем / касета, орієнтовно 800 кг | термоядерний заряд, близько 250 кт |
| Дальність (відкриті оцінки) | 2500 км бойова; до 5500 км заявна | скорочена, близько 2250 км | співмірна зі стратегічним варіантом |
| Наведення | ІНС + супутник + оптика | те саме + пастки та РЕБ | аналогічна схема носія й маршруту |
| Статус застосування | Сирія, Україна | широко в Україні у 2024–2026 | не застосовувалася в бою |
Дані таблиці зведені з відкритих оцінок енциклопедичних статей і профільних аналізів (uk.wikipedia.org; missilethreat.csis.org) та офіційних розборів українського Міноборони щодо модернізацій. Там, де цифри розходяться, подано діапазон, а не одну «зручну» величину.
Виробництво, ціна і залежність від імпорту
Серійне виробництво пов’язують із кооперацією навколо МКБ «Радуга» та підприємств тактичного ракетного озброєння. До повномасштабного вторгнення темп був помітно нижчим. Після 2022-го заводи перевели на змінний і фактично цілодобовий режим. Оцінка 40–50 ракет на місяць у 2026 році означає сотні виробів на рік — цього вистачає на регулярні масовані хвилі, але не на «бездонний» арсенал.
Вартість у відкритих джерелах скаче від рекламних мільйонів доларів до внутрішніх контрактних цифр. Українські розбори оборонних закупівель РФ для 2024–2025 років називали орієнтовно 2–2,4 млн доларів за одиницю в рубльовому еквіваленті контракту. Західні оцінки початку великої війни інколи ставили значно вищу «експортну» ціну. Для порівняння збитків важливіша не біржова цифра, а те, скільки коштує збити таку ракету і який об’єкт вона може вивести з ладу.
Елементна база лишається ахіллесовою п’ятою. В одній Х-101 українські фахівці нараховували десятки й навіть до 160 іноземних компонентів подвійного призначення: мікросхеми, датчики, елементи навігації. Санкції ускладнюють постачання, але не зупиняють його повністю: схеми йдуть через треті країни, цивільний імпорт і азійські посередників. Частина чіпів на уламках мала цивільне маркування відомих виробників.
Звідси практичний висновок для політики стримування. Обмеження верстатів, спеціалізованої мікроелектроніки й сервісу стратегічної авіації б’ють по Х-101 сильніше, ніж черговий публічний «бан» уже давно обхідних позицій. Ракета — це не лише корпус із Дубни, це ще й логістика чіпів, підшипників, палива й справних бомбардувальників.
Цікаві факти
- Код НАТО Kodiak — це не «ведмідь-бомбардувальник», а окрема назва саме ракети; носій Ту-95 у НАТО зветься Bear.
- Х-101 не гіперзвукова: її максимум — близько 0,78 Маха, тобто швидше за авіалайнер, але повільніше за більшість винищувачів.
- Перший підтверджений бойовий пуск відбувся не в Україні, а в Сирії 17 листопада 2015 року.
- Ядерна Х-102 зовні майже не відрізняється від конвенційної сестри, що ускладнює розпізнавання типу бойової частини на пілоні.
- У базовій версії на пальне припадало більше половини стартової маси — близько 1250 кг із 2200–2400 кг.
- Час польоту з Каспію до цілі в Україні може вимірюватися багатьма годинами, тому хвилю часто синхронізують із дронами, які стартують пізніше.
Порівняння з «Калібром», Х-555 та іншими крилатими ракетами
Х-555 — глибока модернізація старої Х-55 зі звичайною бойовою частиною. Вона дешевша й звичніша для старих носіїв, але помітніша й коротша за плечем польоту. «Калібр» — переважно морська родина з підводних човнів і кораблів, хоча логіка удару схожа: дозвук, низький профіль, комбіноване наведення. Х-101 виграє за стелс-обводами й заявленою дальністю, програє в простоті масового випуску.
Балістичні «Іскандер-М» і аеробалістичні вироби б’ють швидше й інакше навантажують ППО. Крилата ракета дає можливість обходити зони ураження складним маршрутом і заходити з тилу. Саме тому росіяни змішують типи в одній ночі: різні швидкості й висоти змушують операторів ділити увагу. Для цивільного спостерігача «все ракети», для розрахунку ЗРК — зовсім різні задачі супроводу.
Західні аналоги на кшталт Tomahawk або AGM-158 JASSM теж дозвукові й теж ставлять на точність і малопомітність, а не на рекорд Маха. Порівняння «хто крутіший» у відриві від доктрини безглузде. Х-101 заточена під російську проблему: мало закордонних баз, старий парк стратегічної авіації, потреба бити здалеку. Звідси ставка на години польоту й пуск із глибокого тилу.
Окремо варто згадати новіші російські індекси, які аналітики 2025–2026 років пов’язують зі спробою зробити крилату ракету дешевшою, важчою в бойовій частині або придатнішою для тактичної авіації. Поки ці вироби не замінили Х-101 у масових хвилях, саме «сто перша» лишається головним далекобійним крилатим аргументом російської далекої авіації проти України.
Поширені помилки
- Називати Х-101 гіперзвуковою. Максимальна швидкість лишається дозвуковою. Плутанина народжується з новинного шуму навколо «Кинджала» і «Циркона».
- Вважати дальність завжди 5500 км. Це верхня заявлена межа. Бойові версії з важчою бойовою частиною летять помітно менше.
- Плутати Х-101 і «Калібр». Різні носії, різна база, різна логістика пуску. Схожий лише клас зброї.
- Думати, що стелс означає «невидима для всіх радарів». Зменшений відбиток не скасовує виявлення мережею оглядових засобів і авіації.
- Оцінювати загрозу лише масою бойової частини. Важливі маршрут, час підльоту, суміш із дронами і те, чи є в містах укриття та резерв енергосистеми.
Міні-кейс із практики розбору ударів
У розборах нічних хвиль 2024–2026 років повторюється та сама схема. Спочатку в повітря піднімаються Ту-95МС, далі зі сходу й півдня йде рій дронів, який витягує увагу мобільних груп. Крилаті ракети заходять пізніше або з іншого азимуту, частина — з тепловими пастками. Там, де ешелон ППО зібраний і боєкомплект не вичерпаний попередньою добою, більшість Х-101 не долітає. Там, де хвиля збігається з вичерпанням ракет-перехоплювачів або з «мертвою зоною» рельєфу, одна-дві ракети прориваються до енергооб’єкта чи житлового сектора. Висновок практиків ПС ЗСУ в відкритих коментарях простий: проти цієї зброї працює не героїчний одиночний комплекс, а попереджене місто плюс насичена мережа виявлення.
Чек-лист для самоперевірки читача
- Я відрізняю Х-101 від «Калібра», Х-555 і балістичного «Іскандера».
- Я не називаю цю ракету гіперзвуковою і розумію її крейсерську швидкість.
- Я знаю, що заявлені 5500 км і бойові 2500 / ~2250 км — різні режими, а не одна цифра.
- Я пам’ятаю основних носіїв: Ту-95МС (до 8) і Ту-160 (до 12).
- Я розумію, навіщо ворог мішає ракети з дронами в одній хвилі.
- Я знаю, що робити під час тривоги: укриття, вимкнення зайвого обладнання, перевірка «тривожної валізи».
Питання та відповіді
Чим ракета Х-101 відрізняється від Х-102? Х-101 несе звичайну бойову частину, Х-102 — ядерну. Зовнішньо вони близькі, носії ті самі. У війні проти України застосовували лише конвенційний варіант.
Яка реальна дальність польоту? Для ударів по Україні достатньо навіть скороченого варіанту близько 2250–2500 км. Цифра 5500 км фігурує як максимум легшої або випробувальної конфігурації і залежить від профілю польоту.
З яких літаків її запускають? Передусім із Ту-95МС і Ту-160. Пуски часто фіксують над Каспійським морем або над російською територією, без заходу носія в зону української ППО.
Чи можна її гарантовано збити? Гарантії немає. Дозвукова крилата ракета вразлива для сучасних ЗРК і винищувачів, але низький профіль, пастки, РЕБ і масована хвиля знижують імовірність перехоплення кожної окремої цілі.
Скільки таких ракет виробляють? Українські оцінки станом на червень 2026 року — 40–50 одиниць на місяць. Темп дозволяє регулярні обстріли, проте арсенал не безмежний і залежить від імпортної електроніки.
Чому удари часто йдуть разом із «шахедами»? Дрони дешевші й забивають канали ППО. Поки розрахунки працюють по повільних цілях, крилата ракета намагається пройти в іншому коридорі або в момент вичерпання боєкомплекту.
Ключові інсайти
- Ракета Х-101 — дозвукова стратегічна крилата зброя повітряного базування, а не гіперзвуковий комплекс.
- Паспортні 5500 км і бойові 2500 / близько 2250 км описують різні конфігурації; для України вистачає навіть коротшого варіанту.
- Головний тренд 2023–2026 років — важча бойова частина, касети, пастки й бортовий РЕБ ціною запасу палива.
- Носій важливіший за саму ракету: без справних Ту-95МС і Ту-160 далекобійний удар розсипається.
- Виробництво 40–50 виробів на місяць і десятки іноземних компонентів у корпусі показують і ресурс ворога, і його вразливість до санкцій.
- Найкраща відповідь — ешелонована ППО плюс пасивний захист енергетики й людей, а не очікування «абсолютного купола».
Х-101 лишається небезпечною саме поєднанням дальності, низького польоту й постійних доробок під українську ППО. Її сила — години автономного маршруту з глибини тилу; її слабкість — дозвук, залежність від носіїв і імпортної електроніки. Для цивільного читача практичний сенс цих сторінок простий: знати, що летить, не плутати типи загроз і не легковажити тривогою, коли в ефірі знову згадують стратегічну авіацію. Для держави сенс інший — бити по виробництву, аеродромах і схемах обходу санкцій так само наполегливо, як нарощувати перехоплювачі. Поки ця ракета стоїть на пілоні «Ведмедя», розмова про неї — частина цивільної оборони, а не абстрактний військовий довідник.
Leave a Reply