Марианна Пащук — львівська графічна дизайнерка та ілюстраторка, яка понад сімнадцять років творить у сфері візуального мистецтва. Під ніком Marysha Art вона здобула широку популярність завдяки унікальним котячим образам, що спочатку дарували затишок, а з 2022 року перетворилися на потужні символи стійкості, гумору й віри в перемогу. Її роботи живуть не лише в цифровому просторі — вони перекочували на одяг, пазли, шеврони та картини за номерами, торкаючись сердець людей по всій Україні та за її межами.
Те, що починалося як особиста любов до пухнастих улюбленців, стало явищем культурного спротиву. Коти Маріанни Пащук — це вже не просто милі мордочки. Це персонажі з характером, емоціями та місією. Вони сміються, захищають, мстять і підтримують. І саме в цій здатності поєднувати глибину з легкістю криється головна сила її мистецтва.
Від графічного дизайну до власної котячої всесвіту
Шлях Маріанни Пащук у мистецтво почався задовго до того, як її ім’я стало відомим широкому загалу. Понад тринадцять років тому (а на сьогодні — вже понад сімнадцять) вона працювала графічним дизайнером, паралельно розвиваючи ілюстрацію. Львів’янка за походженням, вона завжди відчувала особливий зв’язок з містом, його атмосферою та людьми.
Особливе місце в її творчості посіла киця на ім’я Миша. Спостерігаючи за настроями, виразами мордочки та поведінкою улюблениці, Маріанна вчилася передавати найтонші емоційні стани через котячі образи. До повномасштабної війни її коти були теплими, пухнастими, спокійними — справжніми джерелами затишку й радості. Вони ніби запрошували глядача в світ, де все добре, де можна просто обійняти м’яке створіння й відчути спокій.
Цей період став фундаментом. Художниця відточила техніку, навчилася працювати з емоціями та кольором. Цифровий малюнок став її основним інструментом — зручним, швидким і водночас здатним передати величезну палітру почуттів. Уже тоді роботи Маріанни Пащук відрізнялися щирістю: жодної штучності, тільки те, що йде зсередини.
24 лютого 2022-го: як народилися Котовояки
Коли почалася повномасштабна війна, світ Маріанни Пащук, як і в мільйонів українців, перевернувся. Емоції — страх, гнів, біль, рішучість — переповнювали. Багато хто шукав спосіб діяти: хтось плів сітки, хтось волонтерив, а Маріанна взялася за те, що вміла найкраще — малювати.
Перші войовничі коти з’явилися майже спонтанно. Образи приходили інтуїтивно, натхненні новинами про реальних героїв. Так народилася серія «Котовояки». Коти стали жорсткішими, з вишкіреними зубами, гострими кігтями та поглядом, у якому читалася непохитна воля. Але навіть у найзапекліших сценах вони зберігали котячу грацію, гумор і теплоту. Це було не зображення війни як такої — це було зображення українського духу крізь призму улюбленої художницею тварини.
Маріанна не планувала комерційного проєкту. Вона просто виливала емоції на цифрове полотно. Коли перші роботи з’явилися в Instagram, реакція була миттєвою. Люди писали, що впізнають у котах себе, своїх близьких, реальні події. Хтось плакав, хтось сміявся, хтось відчував прилив сил. Так з особистої терапії мистецтво перетворилося на спільну.
Іконічні образи, що запам’ятовуються назавжди
Серед найяскравіших робіт Маріанни Пащук — ціла галерея персонажів, кожен з яких має прототип у реальних подіях або колективній свідомості:
- Кот-привид Києва — стрімкий, невловимий, з нотками нічного неба та авіаційної романтики.
- Котик з Чорнобаївки — сміливий, винахідливий, трохи хитрий, що нагадує про успішні удари по ворогу.
- Киця-захисниця з банкою консервів — натхненна історією звичайної киянки, яка збила ворожий дрон підручними засобами. Символ народної кмітливості та відваги.
- Кот-Нептун — той самий, що «потопив» ворожий корабель, з іронічним блиском в очах.
- Кот-поліцейський, котик-пожежник, воєначальник, гусулька, лікар — різноманітні ролі, в яких коти захищають, рятують і підтримують.
Кожен образ народжувався не з холодного розрахунку, а з емоційного резонансу. Якщо образ не «спливав» у голові одразу — Маріанна не бралася за нього. Саме тому всі роботи дихають автентичністю.
Після списку робіт варто додати: ці ілюстрації швидко стали візуальним кодом певного періоду. Вони дозволяли говорити про важке легко, без пафосу, але з величезною силою. Кот, одягнений у військову форму чи тримаючий зброю, не виглядав абсурдно — він виглядав природно, бо передавав те саме, що відчували мільйони: готовність захищати те, що любиш.
Арт-терапія, яка об’єднує та підтримує
Одним із найпотужніших ефектів творчості Маріанни Пащук стало те, як її роботи почали працювати на фронті та в тилу. Художниця створювала шеврони з котами-воїнами. Частина з них потрапила безпосередньо на уніформу українських захисників. Отримувати повідомлення від військових, бачити свої малюнки на реальних грудях людей, які щодня ризикують життям — це зовсім інший рівень причетності.
Люди з окупованих територій писали подяки за те, що роботи піднімають бойовий дух і нагадують: вас не забули. Солдати дякували за настрій і сміх крізь сльози. Для багатьох коти Маріанни стали своєрідним оберегом — маленьким шматочком дому, тепла та віри, який можна носити з собою.
Це мистецтво не просто фіксує реальність. Воно її трансформує. Перетворює біль на силу, страх — на рішучість, а розпач — на іронічний, але непохитний погляд кота, який точно знає: ми вистоїмо.
Коти Маріанни Пащук — це емоційний місток між особистою творчістю та колективною пам’яттю нації. Вони нагадують, що навіть у найтемніші часи можна зберігати гумор, грацію та віру в те, що світло переможе.
Від цифрових малюнків до реальних продуктів
Високий попит на роботи змусив Маріанну Пащук вийти за межі чисто цифрового формату. Люди просили футболки, торби, пазли. Щоб уникнути несанкціонованого використання зображень, вона запустила власне виробництво мерчу. Частина коштів від продажів спрямовувалася на потреби волонтерів — прямий зв’язок з фронтом зберігався.
Особливо масштабною стала співпраця з компанією Brushme. Картини за номерами з дизайнами Маріанни Пащук стали справжнім хітом. Тепер будь-хто може не просто подивитися на кота-захисника чи кота-свободи, а власноруч його «оживити» — фарбуючи полотно годинами. Це не просто хобі. Це ще один спосіб провести час у роздумах про стійкість, про тих, хто захищає, і про те, що навіть маленькі кроки (або мазки) наближають до великої мети.
Також принти та мерч доступні на міжнародних платформах на кшталт Teepublic і Redbubble. Таким чином мистецтво львівської художниці крокує світом, несучи українську історію та характер.
Важливо, що Маріанна свідомо зберігає баланс. Вона уникає суто комерційних замовлень на котячі ілюстрації, якщо вони не резонують з її внутрішнім станом. Щирість для неї — не порожнє слово. Саме тому роботи продовжують чіпляти навіть через роки після появи перших Котовояків.
Стиль, техніка та творчий почерк
Технічно Маріанна Пащук працює переважно в цифровому форматі. Це дозволяє швидко реагувати на події та втілювати ідеї, щойно вони визріють. Але швидкість — не головне. Головне — емоція. Кожен котячий образ має «душу»: виразні очі, динамічну позу, кольорову гаму, що передає настрій.
Навіть у найзапекліших войовничих сценах коти залишаються котами — граціозними, незалежними, трохи пустотливими. Це поєднання сили й вразливості, жорсткості й теплоти робить їх особливо близькими українцям. Бо ми теж різні: можемо бути жорсткими, коли треба захищати, і м’якими, коли обіймаємо близьких.
Колір у роботах часто яскравий, з акцентами синьо-жовтого або драматичними контрастами. Композиція динамічна. І завжди присутній той самий «котячий» погляд — розумний, проникливий, іноді іронічний, іноді ніжний.
Марианна Пащук у 2026 році: творчість триває
Минуло понад чотири роки з моменту появи перших Котовояків. Сторінка Маріанни Пащук в Instagram @marysha_art продовжує жити активним життям — десятки тисяч підписників, регулярні публікації, нові серії. Художниця ділиться не лише патріотичними образами, а й більш спокійними, медитативними роботами, гумористичними замальовками, особистими настроями.
З’явився додатковий акаунт-шоурум, де можна ознайомитися з ілюстраціями та придбати мерч. Активність на Threads, згадки про нові роботи — усе свідчить про те, що творчість не зупинилася. Вона еволюціонує разом із країною: від гострої воєнної тематики до роздумів про мирне майбутнє, про відновлення, про те, як жити далі.
Коти залишаються головними героями. Іноді вони все ще в «бойовій готовності», іноді просто насолоджуються життям, іноді стають вчителями, лікарями чи просто друзями. І це природно. Бо життя триває, а мистецтво, народжене з любові та болю, стає частиною культурного коду — доступним, щирим, живим.
Коли дивишся на котів Маріанни Пащук, розумієш просту, але дуже важливу річ: сила не завжди потребує пафосу. Іноді вона приходить у вигляді пухнастого воїна з гострими кігтями, м’яким серцем і іронічною усмішкою. І саме така сила здатна тримати цілу націю.
Мистецтво Маріанни Пащук — це історія про те, як особиста пристрасть може стати спільною опорою. Про те, як один митець, не маючи гучних заяв і пафосних маніфестів, зумів створити образи, які допомагають тисячам людей триматися. Про те, що навіть у найважчі часи можна залишатися собою — і саме це робить нас непереможними.
Її коти вже давно вийшли за межі екрану. Вони живуть на стінах, на одязі, в руках людей, які фарбують картини за номерами, і в серцях тих, хто шукає світло. І поки є такі історії, є й надія, що Україна не просто вистоїть — вона розквітне. А коти Маріанни Пащук і далі нагадуватимуть нам про це — з теплотою, гумором і незламною гідністю.
Leave a Reply