Калагурський Богдан Петрович прожив життя, яке поєднало спокійну працю на благо людей і гучний подвиг на захист Батьківщини. Народжений у селі Оброшине на Львівщині, він пройшов шлях від звичайного електромонтера до головного інженера «Львівобленерго», а коли прийшла велика війна — став командиром механізованої роти з позивним «Електрик». Його історія показує, як фахова майстерність і внутрішня сила перетворюють мирну людину на надійного захисника.
19 серпня 2022 року під час запеклих боїв за село Благодатне на Миколаївщині рота під командуванням Калагурського Богдана Петровича відбила масований штурм ворога. Бійці знищили п’ять бойових машин десанту та близько сорока окупантів, перш ніж командир загинув від ворожого артилерійського обстрілу. Тіло вдалося евакуювати лише в листопаді, а ДНК-підтвердження надійшло наприкінці січня 2023 року. У липні того ж року Президент України посмертно присвоїв йому звання Героя України з орденом «Золота Зірка».
Сьогодні ім’я Калагурського Богдана Петровича стало символом для багатьох: для енергетиків, які продовжують тримати світло в домах, для військових, які беруть приклад з його лідерства, і для всіх, хто вірить, що честь і обов’язок — це не просто слова.
Ранні роки та освіта Калагурського Богдана Петровича
Богдан Петрович народився 17 квітня 1978 року в селі Оброшине Пустомитівського району Львівської області. Дитинство минало серед сільських краєвидів, де з ранніх років формувалися риси, які потім стали визначальними: відповідальність, працьовитість і повага до людей. Він навчався в Оброшинській середній школі, де проявив інтерес до технічних наук і точних дисциплін.
Після школи Калагурський Богдан Петрович вступив до Національного університету «Львівська політехніка» на електроенергетичний факультет. Спеціальність «електротехнічні системи електроспоживання» стала природним продовженням його інтересів. У студентські роки він опанував складні питання надійності електропостачання, захисту мереж і організації роботи енергетичних об’єктів. Закінчення вишу відкрило перед ним двері до професійної діяльності, яка на десятиліття стала справою життя.
Кар’єра в «Львівобленерго»: від електромонтера до головного інженера
З квітня 2001 року Калагурський Богдан Петрович почав працювати в ПрАТ «Львівобленерго». Він пройшов усі щаблі — від електромонтера оперативно-виїзної бригади до заступника начальника служби охорони праці, а згодом — головного інженера Центрального РЕМ. На кожній посаді проявляв принциповість, вимогливість до себе та підлеглих і водночас людяність.
Робота головного інженера районного енергетичного управління передбачала відповідальність за технічний стан мереж, безпеку персоналу, попередження аварій та швидке відновлення електропостачання. Колеги згадували його як надійного фахівця, який завжди міг дати слушну пораду, і як людину, на яку можна покластися в складній ситуації. У «Львівобленерго» Калагурський Богдан Петрович вважався справжнім професіоналом і водночас патріотом, який свою любов до України доводив конкретними справами.
Бойовий досвід в АТО та рішення стати на захист у 2022 році
У 2015–2016 роках Калагурський Богдан Петрович брав участь у бойових діях на сході України у складі 24-ї окремої механізованої бригади. Цей досвід став для нього школою виживання, тактики та лідерства. Після повернення до цивільного життя він продовжив працювати в енергетиці, але коли 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення, вагань не було.
Калагурський Богдан Петрович одразу вступив до лав Збройних сил України. Його призначили командиром 1-ї механізованої роти 106-го механізованого батальйону 63-ї окремої механізованої бригади. Позивний «Електрик» з’явився природно — через цивільну професію. Побратими швидко відчули в ньому не лише досвідченого офіцера, а й турботливого «ротного Батька», який завжди йшов першим і дбав про кожного бійця.
Організація оборони Благодатного та останній бій
У травні–серпні 2022 року рота під командуванням Калагурського Богдана Петровича тримала оборону села Благодатне на Миколаївщині. Завдяки бойовому досвіду з АТО командир організував потужну систему позицій, розвідку та взаємодію підрозділів. Ворог боявся підходити впритул до села — оборона була настільки надійною, що перші масовані штурми вдалося відбити ще на підступах.
19 серпня 2022 року почався найважчий бій. З п’ятої ранку ворог вів багатогодинну артилерійську підготовку, а потім кинув у атаку десантників і найманців. Рота Калагурського Богдана Петровича тримала оборону до вечора, поки не закінчилися боєприпаси. За цей час бійці знищили п’ять бойових машин десанту та приблизно сорок окупантів. Командир залишався на передовій і керував боєм до останнього.
Під час чергового артилерійського обстрілу снаряд влучив у підвал, де перебували бійці. Калагурський Богдан Петрович загинув від смертельного поранення. Через інтенсивні бойові дії евакуювати тіло вдалося лише 10 листопада 2022 року, після звільнення села. ДНК-експертиза підтвердила загибель наприкінці січня 2023-го. Поховали Героя 31 січня 2023 року в рідному Оброшині.
Калагурський Богдан Петрович завжди йшов у бій першим і дбав про побратимів так, ніби це була його рідна сім’я — саме за це солдати називали його «ротним Батьком».
Звання Героя України та державне визнання
8 липня 2023 року Президент України Володимир Зеленський підписав Указ № 404/2023 про присвоєння Калагурському Богдану Петровичу звання Героя України з орденом «Золота Зірка» посмертно. У формулюванні йдеться про особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та territorialної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.
Окрім найвищої державної нагороди, Калагурський Богдан Петрович мав нагрудні знаки Міністерства оборони України «Знак пошани», «За військову доблесть» та «Слава і честь». Ці відзнаки підкреслюють послідовність його служби — від АТО до останніх днів на фронті.
Особистість Калагурського Богдана Петровича та його спадщина
Колеги з «Львівобленерго» та побратими описували Калагурського Богдана Петровича як людину честі і справедливості, щиру, добру, з хорошим почуттям гумору. Він був люблячим сином, чоловіком і батьком. Залишилися дружина Галина та дві доньки — Софія й Катерина, а також батьки. У цивільному житті він досягнув професійного успіху, а на фронті довів, що принцип «хто, якщо не я» — це не гасло, а життєва позиція.
Калагурський Богдан Петрович був людиною честі і справедливості — так про нього говорили всі, хто працював і воював поряд.
Його приклад надихає нове покоління енергетиків і військових. У рідному селі, у стінах Львівської політехніки та в підрозділах Збройних сил України пам’ять про нього зберігають як про справжнього патріота, який у найскладніші часи обрав шлях служіння.
Сьогодні, коли Україна продовжує боротися за свою свободу, історії таких людей, як Калагурський Богдан Петрович, нагадують: кожен може зробити свій внесок. Хтось тримає світло в домах, хтось — оборону на передовій. А ті, хто віддав найцінніше, залишаються вічним орієнтиром для всіх нас.
Leave a Reply