Лептоспіроз у людей — це гостра бактеріальна зоонозна інфекція, яку спричиняють патогенні спірохети роду Leptospira. Хвороба циркулює в багатьох регіонах України з вираженою сезонністю: найбільше випадків реєструють навесні та влітку. Вона передається від тварин через воду, ґрунт або предмети, забруднені їх сечею, і може перебігати як від легкої грипоподібної форми до тяжкого ураження нирок, печінки та легень з високим ризиком летального наслідку.
За даними Центру громадського здоров’я України, у 2024 році в країні зафіксували 409 випадків лептоспірозу, з яких 63 завершилися смертю. Для порівняння: у 2023 році було 433 випадки та 52 летальні наслідки. За перші п’ять місяців 2025 року зареєстровано 51 випадок. Ці показники підкреслюють, що навіть при загальному зниженні захворюваності летальність залишається високою, а більшість хворих — дорослі, хоча трапляються поодинокі випадки серед дітей. Найбільше випадків у 2025 році припало на Волинську, Тернопільську та Чернігівську області.
Збудник проникає в організм через пошкоджену шкіру або слизові оболонки. Основні резервуари в Україні — сірі щури, польові миші, а також собаки, свині та велика рогата худоба. Бактерії здатні тривалий час зберігатися у вологому середовищі, тому ризик зростає після дощів, повеней та в місцях скупчення гризунів. Від людини до людини лептоспіроз практично не передається.
Збудник та механізм розвитку хвороби
Leptospira — це тонкі, спіралеподібні, рухливі бактерії завдовжки 6–20 мкм. Патогенні види належать переважно до комплексу L. interrogans sensu lato. Вони проникають через мікротравми шкіри або слизові, швидко розмножуються в крові (лептоспіремія) і поширюються по організму. Потім бактерії осідають у ниркових канальцях, печінці, легенях та інших органах.
Патогенез важкої форми пов’язаний не лише з прямим пошкодженням тканин, а й з надмірною імунною відповіддю організму — так званим цитокіновим штормом. Це призводить до ураження ендотелію судин, підвищення проникності капілярів, розвитку геморагічного синдрому та дисфункції органів. У тварин-носіїв лептоспіри часто викликають хронічну ниркову інфекцію без яскравих симптомів, що підтримує природний осередок.
Інкубаційний період триває від 2 до 30 днів, найчастіше 5–14 днів. Хвороба має переважно двофазний перебіг: спочатку септицемічна фаза (перші 5–7 днів), потім коротке покращення і можливий перехід в імунну фазу з ураженням органів.
Клінічні форми та симптоми лептоспірозу у людей
У 90 % випадків захворювання починається неспецифічно: підвищена температура тіла, загальна слабкість, головний біль. Однак існують характерні ознаки, які допомагають запідозрити саме лептоспіроз.
Інтенсивний біль у литкових м’язах при натисканні разом із почервонінням склери очей без гнійних виділень (кон’юнктивальна ін’єкція) — це класичні ознаки, які мають насторожити лікаря та пацієнта.
Септицемічна фаза проявляється раптовою лихоманкою до 39–40 °C, ознобом, сильним головним болем (часто двобічним у скроневій або лобній ділянці), нудотою, блюванням, болем у животі, світлобоязню. М’язовий біль особливо виражений у литках і спині, посилюється при пальпації через міозит та підвищення рівня креатинфосфокінази. Можливі кашель, висип без свербежу, збільшення печінки та селезінки.
Після 3–7 днів настає коротке покращення (1–3 дні), після чого можливий рецидив або перехід в імунну фазу. У цій фазі лептоспіри частково елімінуються, але можуть зберігатися в нирках, очах та центральній нервовій системі.
Безжовтянична форма (більшість випадків) перебігає легше або середньо тяжко. Крім лихоманки та міалгій, можливі асептичний менінгіт, увеїт, іридоцикліт як пізні ускладнення. Порушення згортання крові (ДВЗ-синдром) трапляється рідше, ніж при жовтяничній формі.
Жовтянична форма (синдром Вейля) розвивається у 5–10 % хворих. Характеризується вираженою жовтяницею, збільшенням печінки, гострою нирковою недостатністю (зниження діурезу, підвищення креатиніну та сечовини), геморагічним синдромом, можливими легеневими крововиливами та міокардитом. Летальність у нелікованих випадках може сягати 20–50 %.
| Ознака | Безжовтянична форма | Жовтянична форма (синдром Вейля) |
|---|---|---|
| Частота серед хворих | Близько 90 % | 5–10 % |
| Основні прояви | Лихоманка, міалгії (литки), кон’юнктивіт, можливий менінгіт | Жовтяниця, ниркова недостатність, геморагії, легеневі крововиливи |
| Ризик ускладнень | Середній (увеїт, астенія) | Високий (поліорганна недостатність, шок) |
| Летальність без лікування | Низька | До 20–50 % |
Після таблиці джерело даних: клінічні спостереження та протоколи ведення хворих.
Діагностика лептоспірозу
Діагноз встановлюють на підставі епідеміологічного анамнезу (контакт з водою, ґрунтом, тваринами, проживання в ендемічному регіоні, сезонність), характерної клінічної картини та лабораторного підтвердження.
У загальному аналізі крові часто виявляють лейкоцитоз або нормальну кількість лейкоцитів, тромбоцитопенію, підвищення ШОЕ та рівня креатинфосфокінази. Біохімічні показники при тяжкій формі демонструють зростання білірубіну, креатиніну, сечовини, активності печінкових ферментів.
Специфічна діагностика включає:
- полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР) — найбільш чутлива в перші дні хвороби (кров, пізніше сеча);
- серологічні методи — імуноферментний аналіз (ІФА) на IgM та реакцію мікроаглютинації (МАТ/РМА) з парними сироватками (діагностичним вважають 4-кратне зростання титру або високий титр у першій пробі).
Культуральне дослідження можливе, але потребує спеціальних середовищ і триває тижні, тому рідко використовується для ранньої діагностики. Важливо проводити диференціальну діагностику з ГРВІ, вірусними гепатитами, менінгітом, геморагічними лихоманками та лептоспірозоподібними захворюваннями.
Лікування лептоспірозу у людей
Своєчасне призначення антибіотиків у перші 3–5 днів хвороби суттєво знижує ризик розвитку важких ускладнень і летального наслідку.
При легкій формі можливе амбулаторне лікування під наглядом лікаря. Рекомендовані препарати: доксициклін 100 мг 2 рази на добу протягом 7 днів або азитроміцин 500 мг 1 раз на добу протягом 3 днів (для дорослих). Для дітей дози розраховують за масою тіла.
При середньотяжкій та тяжкій формах обов’язкова госпіталізація. Етіотропна терапія: пеніцилін G 1 500 000 ОД внутрішньовенно кожні 6 годин або цефтріаксон 1–2 г 1 раз на добу, або доксициклін 100 мг внутрішньовенно 2 рази на добу протягом 7 днів. У дітей застосовують відповідні вікові дози.
Патогенетична та симптоматична терапія включає дезінтоксикацію, корекцію водно-електролітного балансу, при нирковій недостатності — замісну ниркову терапію (діаліз), при дихальній недостатності — штучну вентиляцію легень, корекцію коагулопатії. При вираженому васкуліті та ураженні легень іноді призначають глюкокортикостероїди коротким курсом.
Антибіотикотерапія ефективна переважно на ранніх стадіях. У пізніх стадіях основне значення має підтримка життєво важливих функцій. Можливий розвиток реакції Яриша–Герксгеймера на початку лікування (короткочасне погіршення через масивну загибель бактерій).
Ускладнення та прогноз
Ускладнення лептоспірозу включають гостру ниркову та печінкову недостатність, легеневі крововиливи (одна з провідних причин смерті при синдромі Вейля), міокардит, менінгоенцефаліт, ДВЗ-синдром, вторинні бактеріальні інфекції. Пізніми наслідками можуть бути увеїт та тривала астенія.
Прогноз залежить від форми хвороби, віку пацієнта, наявності супутніх захворювань та часу початку лікування. При ранній діагностиці та адекватній терапії летальність низька. У тяжких випадках без своєчасної медичної допомоги вона сягає 20–50 %. В Україні зареєстрована летальність вища за середньосвітові показники, що пов’язано переважно з пізнім зверненням хворих.
Профілактика лептоспірозу
В умовах України, де щороку реєструються сотні випадків, ключовим заходом залишається уникнення контакту з потенційно забрудненою водою та ґрунтом, особливо після дощів і повеней.
Особиста профілактика передбачає:
- носіння захисних рукавичок і гумових чобіт під час роботи з ґрунтом, на городах, у вологих приміщеннях;
- ретельне миття рук з милом після контакту з тваринами, землею або водою;
- уникнення купання в стоячих водоймах, особливо поблизу пасовищ або після сильних дощів;
- обробку будь-яких порізів та саден антисептиками;
- вживання тільки кип’яченої або бутильованої води;
- термічну обробку молока та м’яса.
Громадська профілактика включає дератизацію (знищення гризунів), охорону джерел водопостачання від забруднення сечею тварин, інформування населення про ризики. Після повеней та в ендемічних регіонах посилюють епідеміологічний нагляд.
Вакцинація людей проти лептоспірозу в Україні наразі не проводиться через відсутність зареєстрованої вакцини. Натомість рекомендується щорічна вакцинація собак, що зменшує резервуар інфекції. Хіміопрофілактика доксицикліном (200 мг 1 раз на тиждень) можлива лише за чіткими епідемічними показаннями та призначенням лікаря.
При появі лихоманки, болю в м’язах та почервоніння очей після контакту з водою або тваринами необхідно негайно звернутися до лікаря. Самолікування неприпустиме — рання діагностика та правильне лікування значно підвищують шанси на повне одужання без ускладнень. Дотримання простих правил гігієни та захисту в повсякденному житті залишається найефективнішим способом запобігти захворюванню.
Leave a Reply