Щирість, відвертість та робота над собою це таланти Дмитра Попадина

Щирість, відвертість та робота над собою це таланти Дмитра Попадина

Бувають люди які так стараються робити свою роботу добре, що не помічають суміжних талантів які їм в цьому сприяють. Наш герой Дмитрій Попадин один з таких людей. Його історія наповнена щирістю, відкритістю, наполегливістю та силою волі й ми бачимо, що талантів в цієї людини таки багато. Приєднуйтесь разом з нами до читання інтерв'ю та залишайте свої враження в коментарях. 

Як, коли і чому Ви прийшли в фотографію? Де ви навчились фотографувати? (курси, фотошкола, майстер-класи, воркшопи чи самонавчання)

Усе почалось з малої комп’ютерної академії “Шаг”, у якій поміж вивченням веб розмітки, мов програмування та системним адмініструванням знайшлось місце для курсу Adobe Photoshop та вивченням цифрової фотографії. І мова йшла лише про технічну частину, розуміння усіх функцій фотоапарату, таких як ISO, витримки, діафрагми, експонуванням і т.д. Це був зовсім короткий та непримітний курс, бо багато хто з учнів зовсім не для того прийшли в цю академію.

Але мені, як на диво, саме ця частина навчання дуже припала до душі. Усе запам’ятовувалось досить легко, і було цікавим. Але ж біда, у мене не було навіть можливості якось використовувати ці знання, не було жодної фототехніки, на якій я б міг практикуватись. Зрештою, творча частина фотографії мене чомусь зовсім не цікавила.

І ось, одного разу, мій товариш, у якого наче б то не було якихось знань, потягу, потреби — купляє чудовий фотоапарат, який на той момент, здавався мені суперпрофесійним, хоча це був Nikon D5000. Сам факт що я вперше тримаю техніку подібного рівня, але ніби розумію що робить кожна кнопка на ньому, що і за що відповідає — надає мені якесь дивне відчуття. І тут я зрозумів, що я хочу такий самий!

За рік часу у мене з’являється така ж камера, і далі усе по сценарію: будь-які назбирані гроші вкладались в камеру, об’єктиви, спалахи, фільтри. Фотографування будь-де і будь-чого, за гроші та безкоштовно. Постійне прагнення досягнути такої ж картинки як у дійсно професійних фотографів було просто шаленим. Це і змушувало постійно вивчати свою техніку та вдосконалювати її. Паралельно набирались вміння створення композиції, розуміння будови світлотіньового малюнку. На курси я так і не потрапив, проте знайшов ще одного друга, який також захоплюється фотографією, але він навчався на фотокурсах. І ми часто ділилися якимись знаннями, та й інформацією у світі новинок по фотообладнанню.

Який у Вас основний напрямок в фото і чому Ви його обрали?

Здебільшого захоплює портретне фото. Мені завжди подобалось фотографувати саме портрети.

Колись це також було зумовлено тим, що саме на таких фотографіях я вчився працювати зі світлом, ну а далі вдосконалював свої вміння до ретушування на редакторі. Навіть сам не помітив, як з часом, почав звертати увагу на зовсім інші речі, а саме на композицію. Старався збагнути чи відчуваю я щось, коли дивлюсь на це фото. Чи подобається воно мені, чи вдається опинитись там, де це було сфотографовано. І я постійно стараюсь дійти до цього ідеалу, але, в мені інколи дуже багато самокритики, і те що мені подобається зараз, через день вже має шанс полетіти в “кошик” на робочому столі.

А ще мені подобаються пейзажні фото.

Роботи яких фотографів мають на Вас вплив?

Скажу чесно, ніколи не мав якогось одного кумира, чи навіть декількох. І коли бачив гарне фото — в останню чергу цікавився хто фотограф. Але на той момент стався “бум” у фотографії. Техніка стала доступною, усі масово стали ставати “фотографами”, і визнаю, в деяких навіть справді був якийсь талант.

Ось у мене — не було:) Але я дуже цим цікавився, вивчав як роботи професійних фотографів, так і тих хто вчора купив “дзеркалку” і сьогодні приймає замовлення на весільний сезон 2010. Усе це було цікаво. Я дивився чим я кращий за одних, і чим гірший за інших. Ну як ТОП у Львові для мене тоді були Володимир Шурубура, Володимир Іваш, Олександр Лозовий (старший).

Що вам допомогло і допомагає розвиватися і ставати краще як фотографу? Критика, поради колег, аналіз чужих робіт, майстер-класи?

Усе це класно! Будь-які методи хороші. Потрібно бути відкритим, і ніколи не зупинятись на досягнутому. Це я про вміння і знання. Це настільки глибокий світ, тут стільки думок, поглядів. Критику потрібно сприймати спокійно. Акцентую на цьому особливу увагу, тому що хоч я сам жахливо самокритичний, але уявіть собі, що в мені відбувалось коли ОСЬ, ЧУДОВИЙ КАДР, і тут хтось вам каже що це, вибачте, ла*но. Інколи в такі моменти хотілося вже виставити фотоапарат на продаж:) Та на щастя цього не сталося. 

Що мотивує мене ставати краще як фотографу? Я, моє оточення, мої друзі та знайомі, мої клієнти. Роботи інших фотографів, які змінюються в якості в кращу сторону. Це мотивує не стояти на місці. Дивлюся різні блоги фотографів, різні огляди на техніку. Розумію як все швидко рухається вперед, постійно хочеться чогось нового: нових локацій, новий стиль, нову техніку, нових моделей, нових ракурсів, нових кольорів. Доки є ось це бажання — не все втрачено.

Чи часто знімаєте у фотостудіях? (Якщо так то назвіть 3 які вам найбільше подобаються)

Не часто, але люблю студійне фото. У Львові користувався послугами 3-х студій, Da4a, Violet Art, та Fabrik studio. Усі вони класно забезпечені технікою для будь-яких ідей. У Fabrik є можливість втілювати задуми з водою, фарбами, тропічним дощем, але я ще якось не наважився на це:)

Про що ви мрієте найбільше на світі?

Більше подорожувати, займатись виключно тим що приносить задоволення. Адже якщо людина займається справою, яку любить — вона ніколи не буде працювати, а я трохи лінтюх.

Чи були у вас курйозні моменти під час зйомки?

У фотографії не пригадую, завжди дуже детально готувався до зйомок. Усе заряджав, флешки очищав, мав про запас.

У нічному клубі коли працював, один “товариш” так зрадів моїй появі, що вирішив привітати мене тісними обіймами, не подумавши що в мене в руках техніка. Ну, як ви розумієте, техніка з рук полетіла, розбилась оптика, яку, до слова, я позичив у колеги. А “товариш” просто зник.

Якось інколи захоплююсь і відеозйомкою, але оскільки це кардинально інший напрямок, то і техніку треба відповіднішу. Тому знімав хіба що для друзів. Ось якось так і сталось, мене попросили відзняти невеличке весільне відео, я погодився. Хотів зробити справді професійно, наскільки міг. Орендував стабілізатор, хоча до того в житті навіть в руках не тримав відеостабілізаторів. Я чомусь був впевнений, що я ввімкну його, і все стане зрозуміло. Проблема була в тому, що отримав я його в день весілля, перед початком зйомки. Я зовсім не уявляв, що ним все ж таки треба ще вчитись користуватись, і я панічно розбирався з тим, і знаєте — наче вийшло. Ага, а ще в той день я помітив що на зовнішньому мікрофоні мертва батарейка, яку можна було придбати далеко не в кожному магазині, але і це питання якось вирішилось.

Що вам допомагає розуміти, що ви обрали правильний шлях в житті?

Складне питання. Постараюсь відповісти просто — коли тобі хочеться прокинутися раніше, тому що тебе чекає щось цікаве — це круто. Коли ти приходиш додому ввечері втомлений, але з чудовим настроєм — це теж круто. Коли ти кайфуєш від навіть найменшого досягнення — і це круто! Якщо ти не хочеш зранку вставати з ліжка — значить тобі потрібно робити те, чого ти не хочеш — а от це вже не круто.

З чого варто новачкам розпочинати свій шлях у фотографії?

Проста недорога техніка, з можливістю широкого спектра налаштувань, для того, щоб краще вивчити основні функції. Усі вміння випробовувати одразу ж, важливо щоб камера була зі змінним об’єктивом. 

Перше, що треба прокачати в техніці — це оптика, від неї залежить дуже багато. Знайти свою “фототусовку” де також фотографи — новачки, тому що ділитися знаннями — це весело, плюс можна влаштовувати фотопленери, виїжджати кудись групою для зйомки, чи просто влаштовувати фотопрогулянки. Фотографувати, дуже багато фотографувати. Але для себе, для того, щоб вчитися, а не для того, щоб “забити “свій інстаграм непотрібним контентом. Дивіться різні блоги від фотографів, як технічні, так і творчі. Підтягніть знання Photoshop і Lightroom або Capture One. 

І ні, я ні в якому разі не кажу що ви повинні все ретушувати й виправляти у редакторах. Ви повинні зрозуміти що таке колір, як працює експозиція, чому при різному світлі відтінки або м’які або гострі. Ви повинні дивитися на свою роботу і задавати собі питання: “Як я міг цього досягнути без фоторедактора?”. І настане час, коли робота у ньому буде зведена до мінімуму. Не бійтеся. Навіть якщо ви один з тисячі фотографів, ви все рівно будете мати унікальний погляд, унікальний почерк, унікальні роботи. І ще маленька порада: “найкраща камера — це та, яка з собою” - це я до того, що на телефон також фотографуйте.

Фотограф Дмитрий Попадын

Місто: Івано-ФранківськЛьвівТернопіль