Бувають люди які так стараються робити свою роботу добре, що не помічають суміжних талантів які їм в цьому сприяють. Наш герой Дмитрій Попадин один з таких людей. Його історія наповнена щирістю, відкритістю, наполегливістю та силою волі й ми бачимо, що талантів в цієї людини таки багато. Приєднуйтесь разом з нами до читання інтерв’ю та залишайте свої враження в коментарях. 

Як, коли і чому Ви прийшли в фотографію? Де ви навчились фотографувати? (курси, фотошкола, майстер-класи, воркшопи чи самонавчання)

Усе почалось з малої комп’ютерної академії “Шаг”, у якій поміж вивченням веб розмітки, мов програмування та системним адмініструванням знайшлось місце для курсу Adobe Photoshop та вивченням цифрової фотографії. І мова йшла лише про технічну частину, розуміння усіх функцій фотоапарату, таких як ISO, витримки, діафрагми, експонуванням і т.д. Це був зовсім короткий та непримітний курс, бо багато хто з учнів зовсім не для того прийшли в цю академію.

Але мені, як на диво, саме ця частина навчання дуже припала до душі. Усе запам’ятовувалось досить легко, і було цікавим. Але ж біда, у мене не було навіть можливості якось використовувати ці знання, не було жодної фототехніки, на якій я б міг практикуватись. Зрештою, творча частина фотографії мене чомусь зовсім не цікавила.

І ось, одного разу, мій товариш, у якого наче б то не було якихось знань, потягу, потреби — купляє чудовий фотоапарат, який на той момент, здавався мені суперпрофесійним, хоча це був Nikon D5000. Сам факт що я вперше тримаю техніку подібного рівня, але ніби розумію що робить кожна кнопка на ньому, що і за що відповідає — надає мені якесь дивне відчуття. І тут я зрозумів, що я хочу такий самий!

За рік часу у мене з’являється така ж камера, і далі усе по сценарію: будь-які назбирані гроші вкладались в камеру, об’єктиви, спалахи, фільтри. Фотографування будь-де і будь-чого, за гроші та безкоштовно. Постійне прагнення досягнути такої ж картинки як у дійсно професійних фотографів було просто шаленим. Це і змушувало постійно вивчати свою техніку та вдосконалювати її. Паралельно набирались вміння створення композиції, розуміння будови світлотіньового малюнку. На курси я так і не потрапив, проте знайшов ще одного друга, який також захоплюється фотографією, але він навчався на фотокурсах. І ми часто ділилися якимись знаннями, та й інформацією у світі новинок по фотообладнанню.

Який у Вас основний напрямок в фото і чому Ви його обрали?

Здебільшого захоплює портретне фото. Мені завжди подобалось фотографувати саме портрети.

Колись це також було зумовлено тим, що саме на таких фотографіях я вчився працювати зі світлом, ну а далі вдосконалював свої вміння до ретушування на редакторі. Навіть сам не помітив, як з часом, почав звертати увагу на зовсім інші речі, а саме на композицію. Старався збагнути чи відчуваю я щось, коли дивлюсь на це фото. Чи подобається воно мені, чи вдається опинитись там, де це було сфотографовано. І я постійно стараюсь дійти до цього ідеалу, але, в мені інколи дуже багато самокритики, і те що мені подобається зараз, через день вже має шанс полетіти в “кошик” на робочому столі.

А ще мені подобаються пейзажні фото.

Роботи яких фотографів мають на Вас вплив?

Скажу чесно, ніколи не мав якогось одного кумира, чи навіть декількох. І коли бачив гарне фото — в останню чергу цікавився хто фотограф. Але на той момент стався “бум” у фотографії. Техніка стала доступною, усі масово стали ставати “фотографами”, і визнаю, в деяких навіть справді був якийсь талант.

Ось у мене — не було:) Але я дуже цим цікавився, вивчав як роботи професійних фотографів, так і тих хто вчора купив “дзеркалку” і сьогодні приймає замовлення на весільний сезон 2010. Усе це було цікаво. Я дивився чим я кращий за одних, і чим гірший за інших. Ну як ТОП у Львові для мене тоді були Володимир Шурубура, Володимир Іваш, Олександр Лозовий (старший).

Що вам допомогло і допомагає розвиватися і ставати краще як фотографу? Критика, поради колег, аналіз чужих робіт, майстер-класи?

Усе це класно! Будь-які методи хороші. Потрібно бути відкритим, і ніколи не зупинятись на досягнутому. Це я про вміння і знання. Це настільки глибокий світ, тут стільки думок, поглядів. Критику потрібно сприймати спокійно. Акцентую на цьому особливу увагу, тому що хоч я сам жахливо самокритичний, але уявіть собі, що в мені відбувалось коли ОСЬ, ЧУДОВИЙ КАДР, і тут хтось вам каже що це, вибачте, ла*но. Інколи в такі моменти хотілося вже виставити фотоапарат на продаж:) Та на щастя цього не сталося. 

Що мотивує мене ставати краще як фотографу? Я, моє оточення, мої друзі та знайомі, мої клієнти. Роботи інших фотографів, які змінюються в якості в кращу сторону. Це мотивує не стояти на місці. Дивлюся різні блоги фотографів, різні огляди на техніку. Розумію як все швидко рухається вперед, постійно хочеться чогось нового: нових локацій, новий стиль, нову техніку, нових моделей, нових ракурсів, нових кольорів. Доки є ось це бажання — не все втрачено.

Чи часто знімаєте у фотостудіях? (Якщо так то назвіть 3 які вам найбільше подобаються)

Не часто, але люблю студійне фото. У Львові користувався послугами 3-х студій, Da4a, Violet Art, та Fabrik studio. Усі вони класно забезпечені технікою для будь-яких ідей. У Fabrik є можливість втілювати задуми з водою, фарбами, тропічним дощем, але я ще якось не наважився на це:)

Про що ви мрієте найбільше на світі?

Більше подорожувати, займатись виключно тим що приносить задоволення. Адже якщо людина займається справою, яку любить — вона ніколи не буде працювати, а я трохи лінтюх.

Чи були у вас курйозні моменти під час зйомки?

У фотографії не пригадую, завжди дуже детально готувався до зйомок. Усе заряджав, флешки очищав, мав про запас.

У нічному клубі коли працював, один “товариш” так зрадів моїй появі, що вирішив привітати мене тісними обіймами, не подумавши що в мене в руках техніка. Ну, як ви розумієте, техніка з рук полетіла, розбилась оптика, яку, до слова, я позичив у колеги. А “товариш” просто зник.

Якось інколи захоплююсь і відеозйомкою, але оскільки це кардинально інший напрямок, то і техніку треба відповіднішу. Тому знімав хіба що для друзів. Ось якось так і сталось, мене попросили відзняти невеличке весільне відео, я погодився. Хотів зробити справді професійно, наскільки міг. Орендував стабілізатор, хоча до того в житті навіть в руках не тримав відеостабілізаторів. Я чомусь був впевнений, що я ввімкну його, і все стане зрозуміло. Проблема була в тому, що отримав я його в день весілля, перед початком зйомки. Я зовсім не уявляв, що ним все ж таки треба ще вчитись користуватись, і я панічно розбирався з тим, і знаєте — наче вийшло. Ага, а ще в той день я помітив що на зовнішньому мікрофоні мертва батарейка, яку можна було придбати далеко не в кожному магазині, але і це питання якось вирішилось.

Що вам допомагає розуміти, що ви обрали правильний шлях в житті?

Складне питання. Постараюсь відповісти просто — коли тобі хочеться прокинутися раніше, тому що тебе чекає щось цікаве — це круто. Коли ти приходиш додому ввечері втомлений, але з чудовим настроєм — це теж круто. Коли ти кайфуєш від навіть найменшого досягнення — і це круто! Якщо ти не хочеш зранку вставати з ліжка — значить тобі потрібно робити те, чого ти не хочеш — а от це вже не круто.

З чого варто новачкам розпочинати свій шлях у фотографії?

Проста недорога техніка, з можливістю широкого спектра налаштувань, для того, щоб краще вивчити основні функції. Усі вміння випробовувати одразу ж, важливо щоб камера була зі змінним об’єктивом. 

Перше, що треба прокачати в техніці — це оптика, від неї залежить дуже багато. Знайти свою “фототусовку” де також фотографи — новачки, тому що ділитися знаннями — це весело, плюс можна влаштовувати фотопленери, виїжджати кудись групою для зйомки, чи просто влаштовувати фотопрогулянки. Фотографувати, дуже багато фотографувати. Але для себе, для того, щоб вчитися, а не для того, щоб “забити “свій інстаграм непотрібним контентом. Дивіться різні блоги від фотографів, як технічні, так і творчі. Підтягніть знання Photoshop і Lightroom або Capture One. 

І ні, я ні в якому разі не кажу що ви повинні все ретушувати й виправляти у редакторах. Ви повинні зрозуміти що таке колір, як працює експозиція, чому при різному світлі відтінки або м’які або гострі. Ви повинні дивитися на свою роботу і задавати собі питання: “Як я міг цього досягнути без фоторедактора?”. І настане час, коли робота у ньому буде зведена до мінімуму. Не бійтеся. Навіть якщо ви один з тисячі фотографів, ви все рівно будете мати унікальний погляд, унікальний почерк, унікальні роботи. І ще маленька порада: “найкраща камера — це та, яка з собою” – це я до того, що на телефон також фотографуйте.

Фотограф Дмитрий Попадын

Місто: Івано-Франківськ, Львів, Тернопіль