Чи часто ми прислухаємося до себе чи своїх бажань, чи буває швидше так що ми пробуємо щось робити тільки, щоб бути чимось зайнятими? Наша героїня Анастасія Ладигіна, наважилась відшукати  свій шлях в житті, роботу яка приносить їй енергію, драйв і що не менш важливо смисл. Її історія у фотографії заряджає, а її роботи показують, що вона обрала свій персональний шлях, який приносить радість людям.

Як, коли і чому Ви прийшли в фотографію?

Фотографією почала цікавитися ще з підліткового віку. І від того часу й до тепер, та певно вже на все моє життя — фотоапарат став моїм другом, частиною мене, котрого я часто брала з собою, він був і є продовженням моїх очей і завдяки йому я могла і можу передати, показати іншим, безмежну красу цього світу моїми очима.

Фотографувати починала звісно від квітів, пейзажів, архітектури під час подорожей, а пізніше пішли портрети подруг, друзів — родичі частенько просили фотографувати їх на святах, зберегти їхні емоції, знайомі прохали зробити світлини для сайтів і реклами і т.д. Так я набиралася досвіду. У фотографуванні, в обробці світлин у фотошопі й лайтрумі. Приділяла купу часу вивченню і це все робила з безмежним натхненням та радістю.

Але чомусь не наважувалася уявити себе в цій сфері. Просто це було заняття для душі. І на цьому все. Це тривало десь з 7-8 років. Пізніше коли влаштувалася на офісну роботу, зрозуміла, що такий вид діяльності — не моє. Мені не вистачало, творіння, емоцій, спілкування. Емоційно я почала виснажуватись. Так, я зрозуміла, що робота займає величезну частину в житті людини! А я хочу працюючи насолоджуватися своєю роботою, жити нею! Знайомитися та спілкуватися з людьми, приносити їм користь і радість. Почала пошуки себе. Хто я? І що я можу робити корисного для цього світу? Задумалася, а що ж в мене добре виходить? Що я вмію? Що я люблю? І ось вона беззаперечна відповідь – фотографія. Так! Це моє! Це справді моє і назавжди. Так прийшов час і я наважилася своє улюблене хобі перетворити у свою улюблену справу. Тепер, вже більш як два роки я займаюсь фотографуванням професійно, маючи за спиною купу досвіду.

Де ви навчились фотографувати? (курси, фотошкола, майстер-класи, воркшопи чи самонавчання)

Від самого початку і в основному це самонавчання. Все почалося так плавно, поступово. Я за своїм бажанням знаходила різну необхідну інформацію на просторах інтернету: статті, відеоматеріали, фотографії інших митців, котрі мене захоплювали й надихали щось схоже пробувати створювати. А якщо в мене виникали якісь технічні питання, я зверталася по допомогу до декількох своїх хороших друзів, знайомих, котрі теж у сфері фотографії. Дуже вдячна їм за влучні поради котрі пришвидшили мій розвиток.

А також, від того часу як почала працювати у сфері фотографії, і до тепер, я завжди шукаю і по можливості проходжу різноманітні корисні курси, воркшопи, їжджу до інших міст України на фотовиставки та семінари. Вважаю, в цій сфері необхідно завжди продовжувати розвиватися та пізнавати нове, надихатися. Не стояти на місці. І це мені надзвичайно подобається! Що немає тієї стелі, немає того максимального рівня! Завжди з’являються рівень по якому з захопленням рухаєшся вперед….вище… і пізнаєш…розкриваєш свої можливості, дізнаєшся, що ще ж так можна краще, якісніше зробити для своїх клієнтів, щоб їм процес фотографування був легким, приємним та самі світлини приносили щиру радість і захоплення).

Який у Вас основний напрямок в фото і чому Ви його обрали? Що вас надихнуло займатися даним видом зйомки?

Обожнюю фотографувати людей, створювати портрети. Ми всі такі різні й по-своєму особливі. Визначитися саме з конкретним напрямком мені важко. Найбільше люблю індивідуальні фотосесії. Цей цікавущий процес обговорення образу, пізнання характеру і темпераменту людини…хто вона є? Якою хоче бути на фото? Собою — справжньою? Чи навпаки спробувати відчути себе в іншому образі? Пошук влучної локації, одягу і до інших дрібних деталей, таких як реквізит.

Та звісно, мені подобаються ще й такі фотозйомки як – love story, сімейні фотосесії з дітками. Тут теж присутній підбір локації, одягу, реквізиту….але вже не настільки детальний. Воно звісно відіграє важливу роль. Та разом з тим, тут найважливіше це живі щирі емоції! І мені так до вподоби, їх влучно підловлювати, зберігати та переносити на фото…..коли ви справжні — знаєте, ви такі красиві, коли ви спілкується між собою, коли з любов’ю наповненні погляди один на одного, обійми, затишок, та ба коли дурачитеся — смішні, веселі й щирі.

А вже переглядаючи світлини, з посмішкою на обличчі й теплом, щастям в серці, можете знову поринути в ці моменти.

Роботи яких фотографів мають на Вас вплив?

Від багатьох надихаюся, та для себе беру щось потрішки. Переглядаю фотографії як наших чудових талановитих українських фотографів, так і європейських, американських.

Споглядаю на різноманітних платформах, таких як Photographers.ua, Behance, Instagram, Mywed, Shutterstock та звісно ж Phototo.

Що вам допомагало і допомагає розвиватися і ставати краще як фотографу? Критика, поради колег, аналіз чужих робіт, майстер-класи?

Ідеї! Коли приходять ідеї їх тут же хочеться реалізувати — для мене це поштовх творити. Мене підтримують мої батьки, підтримують друзі, у них я можу запитати поради, чи “погляду збоку” і вони мені завжди чесно відповідають, коли все супер, а коли щось не так на їхню думку. Щодо аналізу чужих робіт, як же без цього? Споглядання, аналіз в рази покращує якість робіт. Я людина творча і ранима…. і скажу чесно — критику сприймаю болюче. Але звісно якщо щось не так, то краще звісно сказати, але м’яко, і з порадами як це можна виправити, тоді звісно я прислухаюся і буду якось це корегувати.

Безмежно надихає і штовхає вперед зворотний зв’язок від клієнтів після зйомки й після отримання світлин. Це мене робить щасливою, що мені вдалося зробити добре людям, і також показник того, що рухаюся в правильному напрямку.

Чи часто знімаєте у фотостудіях? (Якщо так то назвіть 3 які вам найбільше подобаються)

На мою думку, якщо брати найкращі фотостудії у Вінниці, то це Pudra, Milk, Red і ще якщо можна добавлю Fawood Family Space.

Які місця для фотосесій порадили б у своєму місті?

Залежить від того яка тематика фотосесії.

Якщо природа – ботанічний сад, вишенське озеро, лісопарк. Якщо важлива архітектура – то в центрі міста можна зайти в різні вулички з затишним виглядом з кав’ярнями, католицький собор – прекрасний, вінницька баштиська церква – чудооова, що на барському шосе, немов замок виглядає.

Якщо для більш сучасного стильного луку – то це Поділлясітті, Плаза парк

Чи часто знімаєте закордоном? (Якщо так то де вже знімали?)

Поки що лише по Україні, в майбутніх планах, звісно фотографування за кордоном є.

Що вам допомагає розуміти, що ви обрали правильний шлях в житті?

Я відчуваю себе щасливою! Я відчуваю, що це моє. Мене це окриляє. Мені так подобається весь процес: від обговорення ідеї, процесу фотозйомки та до самого результату. Це завжди так бентежно і захоплююче.

І ще як підтвердження, що мої фотографії потрібні і приносять радість людям — це їхні вдячні відгуки, котрі неймовірно надихають і мотивують вдосконалюватися, старанно працювати і рухатися далі й далі.

Фотографка Анастасія Ладигіна

Місто: Львів, Київ, Вінниця